11 листопада о 16 годині в Щербанівській бібліотеці відбувся літературний вечір «Моя осінь». Назва заходу – це назва вірша дуже талановитої людини, яка стала головним гостем вечора. Вадим Іванович Зінченко є мешканцем села Щербані, який прожив тут усе своє життя, багато та важко працював і завжди любив свою рідну Україну. Всі випробування, що випали на долю нашого народу він пропускав крізь свою чисту душу, які потім виливалися у вірші на папері. Голодомор 32-33 і Майдан – все турбувало Вадима Івановича. «Найбільш за все захоплююся історією Київської Русі»- ділиться з нами Вадим Іванович. Але, звичайно, у талановитої людини вистачає натхнення и на вірші про кохання, про чарівних жінок, про матінку природу і вони також не перевершені.
Як це чудово, коли така талановита людина мешкає поруч з тобою. Вірші Вадима Івановича Зінченка – це ніби подорож до країни мрій, рідної неньки України. Кожне слово – це любов до рідного краю, біль за наш народ. Таких людей дуже мало, такі люди ніби перлини нашої рідної землі. І ми повинні їх шанувати.
«Моя осінь»
Вже осінь крила підійма
Ластівки збилися у зграї.
Курличуть в небі журавлі
Та лебеді свої домівки покидають.
Мої літа, напевно менше вже на рік
Але ж усе оце неправда.
Я залишився як колись
Але ж вже лебеді домівки покидають.
Мої літа, як журавлина стая
Весь час у вирій відлітають
Але ж лелеки повертаються назад.
Мої літа, там залишають кожен раз
Мої літа, чомусь я сивий став
Мої літа, чомусь отам.
Та журавлі, вже знов весна
Але моя весна вже не ота..
«Українська ніч»
Тиха ніч Українська настала
Лиш тьохкають у гаї соловї
Та місяць –чарівник підсвічує з гори нам
А зорі вже торкаються землі.
Ви зорі яснії погасніть на хвилину
Ми так бажаєм бути в самоті
Та місяць-чарівник підсвічує з гори нам
Щоб ми з тобою вмісті не були.
Але ж ми молодії прагнемо тепла
Кохання, ласки, ніжності й добра
І місяць-чарівник нас не зупинить
Кохайся юність ти моя
Та тиха ніч Українська проходить
І зорі піднялися до небес
А ми з тобою розлучитися не можем
Кохана юність двох сердець.
 
|
