Згадаймо всіх, згадаймо нині,

Згадаймо, маючи нагоду:

Це кров і сльози України,

Трагедія її народу.

Про події Великого голоду треба знати, бо мудрий, надзвичайно терплячий і багатостраждальний український народ заслуговує на збереження пам’яті про національну трагедію, щоб не залишилося жодної байдужої душі до жертв голодомору. Геноцид проти українського народу визнали багато країн світу.

Полтавщина … Полтавський район має моторошну сторінку історії нашої нації 1932 – 1933 років. Найгірша мука бачити, як на твоїх очах, від голодної смерті, відходить у небуття родина. Вимирали села. Люди, які працювали на землі, вирощували хліб для великих міст були навмисно знищені. Сьогодні ми відкрито про це говоримо.

В багатьох містах і селах запалені свічки пам’яті голодомору, проведені мітинги.

В кожній бібліотеці Полтавського району є книги, де можна знайти багато інформації про голодомор. В ці дні організовуються книжкові виставки, проводяться бібліографічні огляди, години пам’яті, вечори-реквієм тощо.

Масштабний масовий захід відбувся в селі Мачухи 28 листопада о 14:00 годині зібралася громада біля пам’ятника жертв Голодомору, що знаходиться в центрі села.

Сільський голова Білокінь В.В. та працівники сільської ради, педагогічний колектив Мачухівського НВК разом зі своїми учнями, дружній колектив Полтавської центральної районної бібліотеки та працівник Мачухівського будинку культури разом з жителями села прийшли вшанувати пам’ять померлих від голоду.

Настоятель храму Іоанна Богослова Патрош Василь Васильович провів молебень за тих людей, які відійшли до бога і яких ми, можливо, не пам’ятаємо, але маємо із ними духовний зв'язок. Це наші діди та прадіди заморені голодом.

Пам'ять про загиблих вшановували хвилиною мовчання, запаленням свічок та покладанням квітів до підніжжя пам’ятника.

Спогади про ті страшні роки у прозі та у віршах підготували вчителі разом з учнями. Це свідчить про те, що ми пам’ятаємо ту страшну подію, яка не оминула нашу землю. І ми повинні пам’ятати для того, щоб таке страхіття не повторилося ніколи.

Пам'ять про страшну трагедію повинна об’єднати нас навколо творення нашої держави та розбудови громадянського суспільства. А істина про нещастя тих років слугуватиме відновленню історичної справедливості, сприятиме прозрінню всього українського суспільства, примиренню людей та моральному зціленню нації в цілому.